Василь Герасименко

Бандурист, майстер із виготовлення бандур, педагог, заслужений діяч УРСР, професор
1 травня 1927, с. Пищики, Київська область – 22 вересня 2005, Львів

У 1952 р. закінчив Львівське музичне училище (клас бандури Миколи Грисенка), а у 1960 році Львівську консерваторію (клас бандури Андрія Бобиря). Працював артистом у Львівській обласній філармонії (1952—1962), викладав у ДМШ № 1 (1952—1956), у Львівському музичному училищі (1953—1978). З 1956 по 1966 роки вів клас бандури і завідував відділом народних інструментів у Львівській спеціалізованій музичній школі-інтернаті імені Соломії Крушельницької.
У 1954 році був запрошений ректоратом на посаду викладача Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка. Запрошення молодого фахівця із середньою музичною освітою і дворічним педагогічним стажем було зроблене як виняток, за погодженням Міністерства культури України, у зв’язку з відсутністю у Львові бандуриста з вищою освітою. Майже 30 років (1967—1996) керував створеним ним ансамблем бандуристів консерваторії, з яким активно концертував в Україні, в республіках колишнього СРСР та Чехословаччині.
У творчому та методичному доробку Василя Герасименка — сотні перекладів, аранжувань творів світової та національної класики, обробок народних пісень для бандури та бандурних ансамблів, що склали основу педагогічного репертуару навчальних закладів різних рівнів акредитації. Автор програми «Спеціальний клас бандури» (Київ: Навчально-методичний кабінет Міністерства культури УРСР, 1985).

Як педагог Василь Герасименко виховав понад 100 випускників, серед яких лауреати різних конкурсів, кандидати наук, видатні діячі культури, відзначені почесними званнями.
Понад півстоліття митець присвятив справі реконструкції та вдосконалення бандури. Він є автором понад сорока моделей бандур, п’ять із яких були прийняті у промислове виробництво. За винахід нових моделей бандур був нагороджений дипломами, грамотами, державними відзнаками.

Особливою заслугою Василя Герасименка є винахід штучних капронових нігтів для гри на бандурі. Першу бандуру Василь Герасименко виготовив у 1950-му році, коли зацікавився грою на бандурі і почав навчатися у музичному училищі (перші два роки навчався на вокальному відділі). У зв’язку з неможливістю придбати інструмент, вирішив виготовити його власноруч. Ця бандура, як і наступні 12 інструментів, була виготовлена з верби традиційним способом довбання. Серед них була і перша бандура з механізмом для перестроювання тональностей (1956). Верба, яка використовувалася для корпусів інструментів — некомерційне дерево, і тому спосіб видовбування бандури негативно впливав на доступ до матеріалів. Ці обставити змушували шукати інший спосіб і тоді Герасименко вирішив йти шляхом виготовлення смичкових інструментів. Так у 1958 році була створена перша клепана бандура з горіха, а в 1959 — з клепок явора. В 60-ті роки виробив технологію виготовлення бандур з клепок явора. В цей час також зробив кілька зразків інструментів маленьких розмірів для дітей. Інструменти вирізнялися дзвінким тембром і були легенькі. Проблеми виникли з пристосовування технології виготовлення бандури в серійних умовах. Працюючи по сумісництву на Львівській фабриці музичних інструментів на посаді керівника експериментальної групи, Герасименко розробив і впровадив у виробництво технологічну карту виготовлення бандур, завдяки чому у 1964 році там було розпочато виробництво бандур «Львів’янка». Він значно спростив спосіб виготовлення бандури, підняв надійність інструмента та економічність використання матеріалу. В 1968 з’явилися концертні інструменти з механізмом для швидкого перестроювання. Львівська фабрика на сьогодні виробляє 4 типи бандур його конструкції, а також йде підготовка до засвоєння технології виробництво бандури харківського типу.