Іван Скляр

Бандурист, майстер музичних інструментів, композитор
12 лютого 1906, м. Миргород – 26 жовтня 1970, м. Київ

Народився у м. Миргород Полтавської області в родині столяра. Навчався в церковно-парафіяльній школі. Змалку любив малювати, писати вірші, співав у церковному хорі. В юнацькому віці виготовив першу бандуру на 8 басів, 23 підструнки.
Із 1927 року учасник Миргородського ансамблю бандуристів, який згодом очолював із 1933 по 1943 роки. Створив Селянську капелу імені Т. Шевченка у Миргороді. У 1943 році Іван Скляр став солістом Державного українського народного хору і концертмейстером групи бандур. Протягом 1950-1956 років він керував Інструментальним ансамблем народного хору, і під опікою видатного хормейстера Григорія Верьовки вивчав теорію музики.

Іван Скляр як майстер музичних інструментів створив різні типи оркестрових бандур: 1928 року виготовив бандуру київського типу на замовлення Дмитра Яворницького. У тісній співпраці з педагогами-бандуристами Київської консерваторії та високопрофесійними бандуристами Державної капели бандуристів України сконструював концертну хроматичну бандуру з механікою переключення тональностей. Бандура Івана Скляра –високотехнічний академічний інструмент із багатим тембром і глибоким насиченим звуком. Із 1952 року на Чернігівській фабриці музичних інструментів була запущена лінія серійного виготовлення бандур майстра.

Іван Скляр працював також над конструкцією бандури, в якій можна було б поєднати київську і харківську школу гри, присвятивши цій темі книжку «Київсько-харківська бандура». Серед багатого творчого доробку майстра були також хроматична сопілка та книжка «Подарунок сопілкарям», колісна ліра хроматичного звукоряду, три варіанти ладкової кобзи та власна конструкція цимбалів.
Як композитор Іван Скляр створив численні пісні і твори для народних інструментів.

Бандури конструкції Івана Скляра нарівні з будь-якими іншими концертними інструментами звучать на всіх континентах земної кулі.