Олександр Міньківський

Художній керівник і головний диригент
Капели бандуристів УРСР (1946-1974)
Народний артист СРСР
український хоровий диригент, педагог
13 (25) грудня 1900, Сніжна, Київська губернія — 12 квітня 1979, Київ

Олександр Міньківський народився в родині сільського вчителя й дяка. У віці 6 років почав навчатися у церковно-парафіяльній школі, де відвідував хор, займався грою на скрипці.

У десятирічному віці вступив до Київського духовного училища. За недовгий час став учасником великого дитячого симфонічного оркестру, з яким вже за рік навчання виконав перше соло в концерті з творів Дмитра Бортнянського. Після навчання в училищі Олександр Міньківський перейшов до двокласної вчительської школи, де активно опікувався творчим напрямком – за його ініціативи учні створили інструментальний ансамбль. У цей період Олександр оволодів диригуванням і коли у 1916 році вчителя співів мобілізували на фронт, очолив хор школи. У цей період Олександр Міньківський поступово самотужки навчився гармонізувати революційні пісні на потребу дня і 1 травня 1917 року хор, керований Олександром Міньківським, успішно виступив на маніфестації, виконуючи гармонізовані ним композиції «Марсельєза», «Варшав’янка» та «Сміло у ногу рушаймо».

Середню освіту Олександр Міньківський здобув у 1921 році, у Київській педагогічній школі, де навчався співу та нотної грамоти у Кирила Стеценка. Ця творча співпраця надзвичайно позитивно вплинула на розвиток творчої особистості Олександра, оскільки Кирило Стеценко давав багато цінних порад як практик і методист, а Міньківський допомагав композитору в процесі керування семінарським хором. Згодом до керування хором приєднався і композитор Микола Леонтович, у якого Олександр Міньківський вчився робити гармонізації та обробки народних пісень.

Одразу після закінчення в 1930 році диригенського факультету Київського музично-драматичного інституту імені М.В.Лисенка (де він навчався у класі Сергія Тележинського) Олександр Міньківський розпочав викладацьку діяльність у музичних та педагогічних закладах Києва.

У 1934-1941 роках Олександра Міньківського призначено художнім керівником і диригентом хорової капели Українського радіокомітету. У цей же період Олександр працює і заступником диригента Українського народного хору.

У 1942-1944 роках Олександр Міньківський стає науковим співробітником Академії наук УРСР.

У 1946-1974 роках Олександр Міньківський стає художнім керівником і головним диригентом Капели бандуристів УРСР. У цей період колектив набуває високої хорової культури. До співпраці з капелою залучаються видатні співаки Іван Козловський, Борис Гмиря, Діана Петриненко, Андрій Кікоть, Петро Білинник та багато інших. Капела гастролює республіками СРСР та допускається до участі в зарубіжних турне: Болгарії, Польщі, Румунії, Чехословаччині та Японії. У 1951 році капела отримує звання «заслуженої». Відбувається оновлення та розширення інструментарію капели – група майстрів інструментів, очолювана Іваном Склярем, розробляє для колективу новий тип інструменту, уніфіковану бандуру оркестрового типу «Чернігівка», обладнану перемикачами тональностей. Оркестровий склад капели поповнюється бандурами різних типів: з’являються бандура-бас, бандура-контрабас, бандура альт, бандура-прима, кобза. У 1962-му році за ініціативи Олександра Міньківського при капелі створюється студія по підготовці акторських кадрів, яку очолює Микола Гвоздь. Вона готує для капели кадри, які з часом, здобувши середню та вищу спеціальну освіту, поповнюють ряди капели.

Від 1951 року маестро Міньківський викладав у Київської консерваторії, де від 1960 року очолював кафедру диригування, а 1965 року отримав вчене звання професора.

Олександр Міньківський – автор музикознавчих статей та обробок народних пісень. Укладач збірки «Українські класичні хори» (1955 рік).

Маестро нагороджений почесними нагородами доби СРСР – орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями, а також почесним званням лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1969 рік).