Григорій Китастий

Композитор, диригент, бандурист
Герой України
17 січня 1907, Кобеляки, Полтавська губернія – 6 квітня 1984, Сан-Дієго, Каліфорнія

Народився у селянській родині, що вела свій родовід з «козацького стану». Ще з молодих років Григорій Китастий цікавився мистецтвом і був учасником різних гуртків: музичного, драматичного та співочого. На 20-му році життя Григорій Китастий вступив до Полтавського музичного технікуму на вокально-хоровий відділ (1927-1930).

У 1930 році вступив до Київського музично-драматичного інституту імені М.В.Лисенка. Навчаючись на диригентсько-капельмейстерському факультеті, оволодівав технікою гри на скрипці і корнеті, та на бандурі. Згодом перейшов на композиторський факультет. Викладачами Китастого у період 1930-1935 років були Микола Грінченко, Левко Ревуцький, Віктор Косенко.

Григорій Китастий став членом Державної зразкової капели бандуристів УРСР від початку її організації у 1935 році, де скоро став концертмейстером, а у 1937 році – заступником мистецького керівника.

У 1941 році Китастого у складі Червоної армії було взято у полон німцями. Він знайшов можливість звільнитися з табору полонених і повернувся до Києва, де зібрав уцілілих членів капели і став її директором, назвавши колектив Українською капелою бандуристів імені Тараса Шевченка.

Після ряду успішних виступів, капелу було вивезено до німецького концентраційного табору, де колектив продовжив виступати і згодом здіснив поїздку таборами для вивезених українських працівників, розташованими у Західній Європі. У статусі тимчасово переміщеної особи Китастий багато виступав як соліст та разом з капелою у всьому регіоні, відвідуючи табори для переміщених українців та організовуючи класи бандури.

У 1949 році Григорій Китастий переїхав до США та зупинився у місті Детройт разом з капелою, яка була перейменована на Українську капелю бандуристів. Григорій Китастий провадив диригентську та організаційну діяльність у колективі до 1954 року, у період 1958-59 років та від 1967 року до кінця своїх днів.

Григорій Китастий як композитор написав значну кількість творів, створив популярні обробки народних пісень для хору у супроводі бандур, твори для бандури соло, хору та фортепіано, а також для капели бандуристів. Серед іншого, Григорій Китастий написав декілька дум та поклав на музику багато віршів видатних українських поетів – Тараса Шевченка, Івана Багряного, Олександра Олеся, Бориса Олександріва та Василя Симоненка. Переважна більшість композицій Китастого увійшла до репертуару бандурних ансамблів Північної Америки, особливо відомою стала інструментальна п’єса автора «Гомін степів».

Григорій Китастий був невтомним пропагандистом бандурного мистецтва. Він проводив велику кількість семінарів та курсів гри на бандурі. Вплив Григорія Китастого на розвиток сучасної генерації бандуристів Північної Америки є надзвичайно потужним і відчувається дотепер.