Українська капеля бандуристів імені Тараса Шевченка (США) – відомий чоловічий колектив, який репрезентує оригінальний український музичний формат капелі бандуристів, що виник у добу розквіту українського музичного аванґарду у 1918-му році у Києві. Члени капелі протягом майже 70 років проживають у різних містах США, але досьогодні ретельно зберігають унікальний український виконавський жанр, традиції музикування, репертуар та інструментарій.

Колектив провадить активну та плідну концертну і гастрольну діяльність, здійснює і втілює важливі освітні культурно-мистецькі програми, учасники капелі ретельно бережуть українські традиції та здійснюють їх промоцію в усьому світі.

100-річна історія становлення колективу, як і історія України, а також історія її культури та мистецтва, сповнена трагічних подій, серед яких революції, окупації, війни, заборона діяльності, арешт та знищення учасників та керівників колективу.

У 1918 році за сприяння гетьмана Павла Скоропадського, перший професійний музичний ансамбль «Київський кобзарський хор» був створений бандуристом Василем Ємцем в Києві. Репетиції Кобзарського хору почалися в серпні того ж року, а 3-го листопада відбувся перший концерт ансамблю у театрі Берґоньє (теперішній театр ім. Лесі Українки). Після плідних та гучних виступів у столиці під час визвольних змагань ансамбль припинив діяльність, а у 1923-му році була сформована Київська капела бандуристів з учасників Кобзарського хору. У 1925-му році Полтавська капела бандуристів розпочала свою діяльність під керівництвом Володимира Кабачка, а пізніше під орудою Гната Хоткевича. У 1935-му році члени Київської капели бандуристів та Полтавської капели бандуристів були об’єднані в одну Державну зразкову капелу бандуристів.

Коли німці почали наступати на Київ під час Другої світової війни, радянська влада розформувала ансамбль, а багатьох його членів вислала на роботи по створенню оборонних споруд під Києвом. Після зміни влади у столиці в 1941-му році члени бувшої Дeржавної зразкової капели бандуристів створили Українську капелю бандуристів ім. Тараса Шевченка. Але, не зважаючи ні на що – і в часи більшовицької та німецької окупації, і у фашистських таборах впродовж війни, котра змусила ансамбль покинути Батьківщину, УКБімТШ, провадячи концертну діяльність, продовжує бути носієм первинних ідей, закладених у 1918 році, гордо несучи та впроваджуючи місію засновників Кобзарського хору.

Починаючи з 1949 року, коли УКБімТШ пустила нове коріння у Детройті, США, колектив виступив у більш ніж п’ятистах концертах у Північній Америці, Австралії, Європі та Україні. Її чарівне звучання лунало у найпрестижніших залах світу, таких як: Карнеґі Холл (Carnegie Hall) в Нью Йорку, США; Катедрі Нотр Дам (Notre Dame Cathedral) в Парижі, Франція; Мессі Холл (Massey Hall) в Торонто, Канада; Львівському, Одеському та Київському оперних театрах.

На сьогодні збережено оригінальний репертуар з більш ніж 600 творів. Це передвоєнні композиції, твори і аранжування Григорія Китастого, Гната Хоткевича та інших відомих композиторів, різдвяна та духовна музика, народна музика, сучасні твори та оригінальні інструментальні композиції, написані для бандури. За весь час існування Капелі поза межами України колективом керували такі видатні диригенти діаспори, як Григорій Китастий, Володимир Божик, Петро Потапенко, Іван Задорожний, Володимир Колесник, Богдан Герявенко та Олег Махлай. Завдяки успішним спільним проектам з Народною Артисткою України, переможницею Євробачення 2004 року, Русланою, всесвітньо відомою зіркою Нью Йоркської Метрополітен-Опери, Павлом Плішкою, та однією з найвідоміших танцювальних груп Канади, Українським ансамблем танцюристів «Шумка», Українській Капелі Бандуристів ім. Тараса Шевченка вдалося осягнути нових творчих вершин та показати, що бандура і сьогодні залишається надзвичайно сучасним і надважливим носієм нашої культури.

Північна Америка прийняла у свої обійми Капелю, коли повернення до Радянського Союзу «нагородило» б її членів ув’язненнями, репресіями і, можливо, навіть знищенням. На сьогодні більшість членів УКБімТШ, а їх є більше п’ятдесяти, є американцями і канадцями у другому, третьому і четвертому поколінні емігрантів з України. Більшість учасників не є фаховими музикантами і мають інші професії. Підсилена новою хвилею молодих музикантів та новоприбулих українців, Капеля продовжує захоплювати своїм мистецтвом слухачів і ентузіастів бандури українського і неукраїнського походження не тільки у Північній Америці, але й по цілому світі.

У 1992 році УКБімТШ було присвоєно звання лауреата Національної премії України ім Т. Шевченка за популяризацію української музичної спадщини.